Главное меню:
Українська етнічна спільнота: етногенез, історія, етнонімія
Обсяг: 304 стор.
Формат: 60х84\16
Оправа: м`яка обкладинка
ISBN 978-
Планується дод. наклад
Анотація
Категорія: "Етногенез", "Eтнографія"
У книзі висвітлюється тема походження українського народу, в тому числі об’єктивні причини, передумови виникнення, механізми формування та етапи його становлення, а також визначається час завершення українського етногенезу. В другій частині розглядається історія українського етносу в середньовічно-
Книга розрахована на науковців – етнологів, істориків, археологів, філологів, студентів, освітян та всіх, кого цікавить етнічна історія України.
Зміст
Передмова
ЕТНОГЕНЕЗ УКРАЇНЦІВ
Розділ 1. Теоретико-
Розділ 2. Українська етногенетична ніша
Розділ 3. Етнокультурна ситуація на слов’янських землях України на час утворення Київської Русі та в давньоруський період
Розділ 4. Етнічна ситуація на слов’янських землях України в давньоруський період. Формування українського етносу
ОСНОВНІ КОНТУРИ ЕТНІЧНОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНЦІВ У СЕРЕДНЬОВІЧНУ І РАННЬОМОДЕРНУ ЕПОХИ
Вступ
Розділ 1. Стан заселеності українським населенням Центрально-
Розділ 2. Етнополітична й етнічна ситуація в Україні від монгольського завоювання до ранньомодерних часів
Розділ 3. Феномен українського козацтва та його роль в етно-
Розділ 4. Загальноукраїнська етнонімія, як індикатор динаміки української етнічної історії з кінця середньовіччя до новітніх часів
Висновки. Summary Покажчик.
Передмова
У більшості народів, які складають основи відповідних націй, панують не наукові, а ідеологічно обумовлені версії їх походження. І національні еліти, ініціюючи виникнення й поширення цих версій, виходять з власних прагматичних інтересів. Це не означає, що об’єктивних, доведених суто науково, з дотриманням історичних фактів, концепцій етногенезу цих народів не існує взагалі. Просто вони у більшості перебувають на маргінесах суспільної думки, не користуючись популярністю як політиків та інтелектуалів, так і широкого загалу. Так склалося у більшості європейських країн. Цікавою є ситуація з версіями етногенезу білорусів та росіян у Білорусі й Росії. Там і досі панує відома нам із радянських часів концепція так званої "давньоруської народності", як спільної колиски, з якої вийшли росіяни, українці і білоруси, хоч причини, які змушують триматися за неї лукашенківську і путінську верхівки, є різними (у першої це – маріонетковість стосовно Росії, у другої – великодержавницькі потуги). В країнах Прибалтики, навпаки, дістали поширення національно-
Проблема походження українського народу завжди була і актуальною, і непростою. Актуальність та трудність її вирішення зумовлювалися головним чином усе тими ж політико-
Тому у своєму дослідженні ми намагалися дотримуватися максимальної, підкріплюваної фактами об’єктивності (наскільки це можливо, адже повністю відстороненим від ідеології не може бути ні один науковець). До речі, автор даної книги ніколи б не взявся за наукове дослідження такої цікавої наукової проблеми, як етногенез та етнічна історія українців, якби це унеможливлювалося ідеологічними чинниками. Адже підганяти факти під певні ідеологеми є дуже нецікавим з погляду науковця заняттям. На користь того, що авторові якоюсь мірою вдалося наблизитися до розуміння об’єктивних процесів формування українського народу свідчить те, що ні одна його стаття на означену тематику не була надрукована в обох "удільних" відламках колись єдиної "Київської старовини": і новітня "Київська сторовина", і "Пам’ять століть" виступили єдиним фронтом проти "єретика". У першій , контрольованій адептами "спільної колиски", мене, судячи з усього, мають за українського націоналіста, а в другій, що перебуває в руках українських патріотичних сил, вважають, мабуть, за російського шовініста (хоча причину відмови ніде чітко так і не вказали). А правда, як відомо, завжди знаходиться десь між крайнощами.
Актуальність вивчення етногенезу українців підсилюється тим, що й досі українська наука не створила базованої на фактах задовільної версії походження українського народу. Ми маємо лише напрацювання вчених кінця ХІХ – початку ХХ ст., деякі наукові досягнення другої половини ХХ ст., а також кілька патріотичних, проте бездоказових варіантів версії походження українського етносу, а паралельно – модифіковану відповідно до нових умов, переважно за рахунок введення нових термінів, радянську концепцію "спільної колиски". Практично не виявленими лишаються причини, що зумовили появу українського етносу, не встановлено, коли ж конкретно починається етногенез власне українців, не розкрито механізми етногенетичного процесу, що привели до появи на історичній арені українського народу. Так само не визначені етапи становлення українського етносу, а також чіткі ознаки, які б вказали на час, коли даний етнос уже можна вважати таким, що відбувся. Всі ці завдання й постали перед автором у процесі дослідження, їх він і намагався вирішити в пропонованій книзі.
А робота над нею була не тільки цікавою, але й повною несподіванок. Скажімо, приступаючи до вивчення українського етногенезу, автор був переконаний, що він знайде в Давній Русі чи то українців, чи то давньоруську народність. Яким же було здивування, коли ні того, ні того там не виявилося. І немалих зусиль потрібно було для вияснення дійсної етнічної ситуації, що існувала на заселених слов’янами землях України в давньоруський період та встановлення типології етнічних спільностей, що там існували.
Перша частина даної книги, присвячена етногенезу українців, уже виходила в світ. Тому пропонована читачеві версія є певною мірою її прервиданням. Але в неї внесені суттєві доповнення й уточнення, зокрема у площині теоретичних засад дослідження етногенезу. Є певні до-
Друга частина книги присвячена вже етнічній історії українців, яка починається після завершення формування їх як етносу. В ній розглянуто період від монгольського завоювання до початку XVIII ст. включно, хоча у обґрунтованні деяких положень нам довелося вийти за ці хронологічні рамки. Слід зазначити, що етнічна історія українців у цьому часовому інтервалі практично ще не ставала предметом спеціального детального вивчення етнологів. Це, до речі, також корелює зі станом української історіографії так званого литовського періоду історії України, вивченням якого українські історики займаються порівняно мало. Дана обставина складає при вивченні етнічної історії українців в означений період додаткові труднощі, особливо зважаючи на брак джерелознавчої критики та опрацьованості відповідних джерел. Тому в цій книзі теж ідеться лише про основні контури етнічної історії українського народу в пізньосередньовічно-
Дещо вийшов автор за визначені хронологічні рамки у розділі, присвяченому історії української етнонімії, і, зокрема, самоназв українського народу. Це було необхідно для того, щоб дати завершену картину історії етнонімії українців, оскільки ті, по-
Для історії українського народу як етносу в доновітні часи характерний ряд особливостей. Найперше, він належав до етнічних спільнот домодерного типу і вже цим суттєво відрізнявся від сучасного українського етносу. Крім того, він, як і інші народи, упродовж століть не залишався незмінним, а зазнавав різних трансформацій, з яких деякі були дуже значними. От ці трансформації українського народу, як етнічної спільноти саме домодерного типу (з її характерними особливостями) в означений період, ми й намагалися простежити, а також охарактеризувати їх основні риси, суть і напрямки. Наскільки нам це вдалося – судити читачеві.
Несподіванки чекали на автора і при написанні другої частини книги. Скажімо, повним таких несподіванок виявилося дослідження історії загальноукраїнської етнонімії, зокрема побутування і зміна ендоетнонімів (самоназв) українців у означений період, як і етнонімії деяких сусідніх народів, пов’язаної з етнонімією нашого народу.
* * *
Задум пропонованої книги виник ще в середині 1990 х років, коли Ганна Скрипник, тоді молодий керівник щойно створеного Фольклорно-
Книга містить доволі багато гіпотетичних побудов, що й природно, зважаючи на характер джерел і стан їх опрацьованості. Тому автор свідомий, що вона не позбавлена недоліків та помилок, які будуть виправ-