Запорожці в польсько-московській війні - Видавництво "Яніна", офіційний сайт

Перейти к контенту

Главное меню:


Початок XVII ст. виявився неспокійним на Сході Європи. У цей час ареною політичних і соціальних потрясінь та спустошливих воєн стала Московська держава, що переживала у своїй історії так звану Смуту. Не стояли осторонь лихоліття у східних сусідів і запорозькі козаки. Так було і 1618 р., коли їхнє багатотисячне військо на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним вторгнулося на московські землі. Вражені тамтешні літописці упізнали в них “зміїв і лютих вовків-хижаків”. Історики ж більш пізніх часів назвали це вторгнення московським походом П. Сагайдачного. Декотрі з них навіть доводили, що у такий спосіб запорозький гетьман подав росіянам руку дружби, оскільки, мовляв, плекав таємний план возз’єднання України з Росією.


Якщо абстрагуватися від численних пояснювальних версій та схем, до яких останніми століттями охоче вдавалися історики, то з’ясується, що насправді ми надто мало знаємо про цю воєнну кампанію запорожців, у якій вони підтримували сина польського короля Сигізмунда ІІІ Владислава Ваза у його палкому бажанні сісти на трон московського царя. Адже в кінцевому підсумку залишаться повідомлення, причому не завжди переконливі, про захоплення запорожцями кількох, або ж кільканадцяти московських міст, а також загальні судження про вчинені ними розорення та території одновірного противника.


Коли запорожці вступили у польсько-московську війну — 1617 р., чи 1618 р.? Якими були політичні та військово-організаційні передумови того, що П. Сагайдачний прийшов на московську землю з таким сильним, як на ті часи, військом? Як насправді і де саме відбувалися воєнні операції за участю запорозьких полків на фронтах московської війни? У чому полягала військова тактика запорожців? Чи істотно вплинув вступ у війну козаків П. Сагайдачного на її перебіг та остаточні результати? Доки на подібні запитання не буде задовільної відповіді, що ґрунтується на надійних джерелах, для нас ця війна залишатиметься невідомою, а наша історична пам’ять живитиметься вигадливими плодами творчої уяви та інтелектуальної гри авторів, творів яких досі не бракує принаймні у вітчизняній історіографії.


Приступаючи до висвітлення даної теми, потрібно окреслити деякі загальні терміни і поняття, що фігурують у цій книзі. Зокрема, в ній названо тогочасну Російську державу “Московською”. Не вдаючись до детального з’ясування правомірності використання сучасними авторами тієї чи іншої назви на позначення цієї держави на різних етапах її історії , оскільки це не є нашим дослідницьким завданням, зазначимо: в нашій праці назва “Московська держава” вживається насамперед через те, що, з одного боку, в зазначений час вона була загальноприйнятою у Речі Посполитій, в тому числі на українських землях. З іншого боку — для тогочасної Російської держави вона поставала традиційною і аж ніяк не чужою. Попри зростання термінологічного модернізму (“Росія”, “Русія”), що виразно проявлялося в титулатурі царів та вищих ієрархів Церкви, існує достатньо багато підтверджень у тогочасних московських джерелах публічного використання назви “Московська держава” як офіційної.


У тогочасних західноєвропейських джерелах населення Московської держави нерідко виступає як “московити”. В Україні перших десятиліть XVII ст. його називали “москалями”, “Москвою“ . У нашому дослідженні жоден з цих термінів не вживається як базовий, оскільки це означало б ігнорування тих чи інших соціально-культурних уявлень в політичній свідомості тогочасного московського суспільства, котрі згодом призвели до утвердження етноніму “росіяни” як “знаку” самоідентифікації представників російської нації. У московських джерелах зазначеного часу є достатньо прикладів використання “руської” термінології стосовно населення Московської держави (на кшталт “руские люди”). Причому іноді йдеться про належність до “руської” спільноти як “нижчих”, так і привілейованих соціально-станових прошарків суспільства. Відтак видається доцільним вживати у даній праці етнонім “росіяни”, розуміючи під ним тогочасне населення Московської держави.


Потрібно також мати на увазі специфіку ідентифікації українського народу, що в другому десятилітті XVII ст. перебував на стадії націєстановлення ранньомодерного часу: в цей період етнонім “українці” ще не усталився як нова назва або самоназва тогочасного українського населення Речі Посполитої . Водночас стара термінологія, яку в ті часи прикладали до нього — “руський народ”, “русини”, “Русь” слабко виконувала функцію розрізнення українського та білоруського етносів, оскільки, серед іншого, вона була доволі жорстко прив’язана до “віросповідного”. Дану обставину мало змінювало те, що на рівні тогочасної “вченої” культури вже існувало концептуальне бачення українців і як “українського народу”, і як “руського народу” . Тобто, при розгляді нашої теми існує потреба вживати термін “українці”, не переносячи на нього сучасні етнополітичні уявлення та смисли.


Участь запорожців у польсько-московській війні 1617–1618 рр. історики зазвичай називають їхнім московським походом 1618 р., або, приміром, походом П. Сагайдачного на Москву 1618 р. Виходимо з того, що поняття “.” не відповідає ані характеру багатомісячних широкомасштабних операцій козацького війська на території Московської держави, ані тому, що запорожці вступили у польсько-московську війну на початку 1617 р. (детальніше про це йтиметься нижче). Звідси напрошується висновок, що події за участю українських козаків, про які йдеться, потрібно називати війною, а не походом. Утім, в даному разі не йдеться про категоричну відмову від будь-яких згадок про похід запорожців на Москву 1618 р. Відповідний вислів цілком прийнятний, якщо під ним розуміється марш козацького війська до кордонів з Московською державою, або ж в переносному значенні окреслюється воєнний напад козаків на цю державу.

 
Назад к содержимому | Назад к главному меню Flag Counter